24 лютого 365 днів
сьогодні я перечитую нотатки та діалоги, написані в поспіху рік назад і десь ті слова здаються мені такими наївними і подекуди смішними. але то була реакція людини, яка ще переживає за свої плани на найближче майбутнє і прописує кожен крок.
перше фото для мене - момент повертання собі відчуття безпеки на 4 день повномасштабного вторгнення: я зняла взуття в квартирі, дозволила бути собі хоча б у цьому не напоготові. за рік я сиджу в цій же хатці, знаючи, що безпека - річ химерна. знаючи, що сиджу в цій хатці не завдяки заклеєним вікнам, а тим хлопцям і дівчатам зі ЗСУ, волонтерам, кожному, хто підтримує наш спільний організм. завдяки їм я роззуваюся і сплю, ходжу на вулицю, маю роботу, живу
сьогодні я перечитую нотатки та діалоги, написані в поспіху рік назад і десь ті слова здаються мені такими наївними і подекуди смішними. але то була реакція людини, яка ще переживає за свої плани на найближче майбутнє і прописує кожен крок.
перше фото для мене - момент повертання собі відчуття безпеки на 4 день повномасштабного вторгнення: я зняла взуття в квартирі, дозволила бути собі хоча б у цьому не напоготові. за рік я сиджу в цій же хатці, знаючи, що безпека - річ химерна. знаючи, що сиджу в цій хатці не завдяки заклеєним вікнам, а тим хлопцям і дівчатам зі ЗСУ, волонтерам, кожному, хто підтримує наш спільний організм. завдяки їм я роззуваюся і сплю, ходжу на вулицю, маю роботу, живу
